|
Одним з основних завдань організаційної підготовки виробництва є вибір раціонального методу і варіанти переходу на випуск нового виробу з урахуванням сформованої кон'юнктури ринку.
Ефективність і темпи освоєння нової продукції багато в чому залежать від правильної організації переходу. Досвід вітчизняної та зарубіжної промисловості показує, що переведення виробництва на випуск нової продукції можна організувати із зупинкою і без зупинки виробництва. Найчастіше організовують перехід на випуск нової моделі без зупинки виробництва. Це можливо лише за умови високого ступеня готовності виробництва, наявності резервних виробничих площ для паралельного освоєння нової продукції. Нинішні темпи науково-технічного розвитку визначають необхідність освоєння нових видів продукції у найбільш стислі терміни. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від обраного методу організації переходу на випуск нових виробів. При цьому можливі такі варіанти:
• тимчасове припинення випуску традиційної продукції;
• паралельний перехід на випуск нової продукції;
• без припинення випуску продукції;
• поступове збільшення випуску нових виробів з паралельним зменшенням випуску традиційних виробів.
Організаційна підготовка виробництва складається з ряду етапів, підетапів і окремих робіт. Комплекс робіт, які входять до складу організаційної підготовки виробництва, досить широкий. Розробка задач ОПВ має надзвичайно відповідальний характер тому, що від якості їх вирішення залежить рівень організації виробництва і праці при випуску нової продукції, а також загальні техніко-економічні показники діяльності підприємства.
Спроектований технологічний процес повинен не тільки відображати технічні вимоги до виробництва того чи іншого виробу, передбачати чіткий алгоритм його виготовлення, але й бути економічно ефективним на усіх технологічних стадіях. Рівень витрат виробництва на одиницю виготовленої продукції виступає основним індикатором економічної доцільності запропонованого варіанта технології.
Для обґрунтування ціни жіночої сценічної сукні з корсетом необхідно розрахувати собівартість даного швейного виробу.
Собівартість продукції – являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці (обладнання), та витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці та витрати на заробітну плату працівників підприємства. Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств — прибутковість. Собівартість продукції складається з прямих та непрямих витрат.
Повна собівартість продукції включає виробничу собівартість продукції, яка складає 83,38% , адміністративні витрати – 6,61 % та витрати на збут що складають 10 % повної собівартості продукції.
Стаття «Сировина та матеріали» включає витрати на уцінку маломірних і кінцевих залишків тканин становить 5,51 грн., тобто 0,30%.
З урахуванням транспортно-заготівельних витрат, загальні матеріальні витрати собівартості виробу становлять 14,13 грн..
Всього вартість матеріалів і сировини становить 667,31 грн., тобто 36,66% від виробничої собівартості продукції.
До складу основної заробітної плати працівників ательє, крім оплати праці за тарифом, включаються доплати із фонду оплати праці за виконання показників, які залежать від кінцевих результатів діяльності підприємства.
Загальна величина основної заробітної плати на виготовлення одного виробу становить 583,30 грн.
Додаткова заробітна плата передбачає оплату відпусток (у відповідності з чинним законодавством), оплату за час виконання державних обов’язків, оплату за виконання додаткових функцій і т.п.
Додаткова заробітна плата складає 116,66 грн.
За умов діючого законодавства, єдиний соціальний внесок здійснюється за встановленими процентами ставками від суми основної та додаткової заробітної плати і складають 3,68%.
На одиницю продукції, величина відрахувань на єдиний соціальний внесок 25,76 грн.
Загально виробничі витрати складають 104,99 грн.
Витрати на утримання адміністративного апарату підприємства становлять 120,39 грн.
Витрати на збут включають витрати на вивчення ринку, рекламу продукції та її продаж, тару, пакування і транспортування до місця збуту і становлять 182,12 грн.
Повна собівартість продукції складає 1820,17 грн.
Отже, можна зробити висновок що виготовлення даної сукні може бути прибутковим, оскільки ціна виробу є конкурентоспроможною.
|
